СПІТЧ ОДНОГО МАГІСТРА…
Бажання, літо і заява,
Екзамен вступу, не халява,
Посвята, абітурієнт,
Студентський, точно вже студент!
Заняття, пари і практичні,
І “нафіг мені ці дотичні(“
Знайомство, група, перший пропуск
І до екзамена не допуск!
Куратор – мама, друзі – тато,
Пройшла вся сесія завзято)
Стипендія моя і друга
Добу гуляє вся округа)
Канікули і знову пари,
“Чого раніше я не шарив?)”
Ось знову пропуски і енки
«А класні є у нас студентки!)»
Декан і, може, курс повторний
І не такий я вже проворний(
Екзамени і перше літо,
Не першокурсник, володар світу)
А далі… швидко все минало,
Погане й добре – все бувало!
«Екватор», не ходжу на пари,
Вже дискотеки та пивбари)
Закінчився бакалаврат,
Диплом я здав на плагіат)
Знову екзамени…. Знов втіха,
Магістратура – ось потіха)
Знов рік та місяці навчання,
Магістром стати є бажання!
Диплом, знов захист й спітч у ДЕКу
І ось прощання з «політехом»…
Але ще раз усі зберемось,
У чорні мантії вберемось)
Весь драмтеатр гуде й радіє,
Відповідальна ця подія!
Я не студент, а вже МАГІСТР!!!
Для себе й для людей міністр)
Я дякую всій Alma Mater,
Що надала в житті фарватер!
Петро Петровичу! Декани!
Прийміть від мене знак пошани!
Нехай живе ЛНТУ!
Бо він живе і я живу!!!
Олександр Повстяной
